Текст:Де пряжі кінець
Пішла дівка заміж. Довелося їй пряжу звивати, — вона не знала, де кінець нитки.
Дивилась, дивилась, не могла знайти. Коли каже:
— Чоловіче, запрягай коней, поїдемо до мами в гості! От чоловік запряг коней, ідуть собі до мами в гості, їдуть вони, а дві дівчини пасуть товар і ті дівчата собі гуляють. А та жінка каже до тих дівчат:
— Гуляєш, чорти твою матір! А де в нитки кінець, то не знаєш! А ті дівчата кажуть:
— Чому не знаю! Верхня нитка в чинах. Так ті дівчата їй сказали, а вона каже:
— Завертай, чоловіче, коней!
Чоловік завернув коней: вона приїхала додому, почала шукати верхню нитку в чинах і знайшла.
— Вже все.
Вона не знала, де нитка в мотку, то вона сказала так на докір тим дівчатам, вона
собі думала: як вона не знає, то й дівчата не знають. А як ті дівчата їй сказали, вона сказала до чоловіка:
— Завертай коней назад!
І вона приїхала додому і знайшла кінець.
Записано Осипом Роздольським в с. Барлин від Антошка Мороза, в 1893 році.
Стиль запису збережено.