Текст:Дідич і Тивон
Був тивон за панщини у пана. То він як прийде до пана на диспозицію, то той пан, так як ви, каже:
— Ти брешеш! А він каже:
— Як я брешу, то у пана не хочу бути, я собі піду. А пан вже потім на другий день каже:
— Нехай-но прийде!
Він прийшов. А пан каже:
— Якщо я тобі скажу, що ти брешеш, — і поклав п’ятдесят золотих на стіл, — то це твої гроші.
Пішов тивон і міркує, щоб то зробити, аби ті гроші взяти зі стола? Він прийшов до пана і каже:
— Я зробив вчора такий мотуз з полови аж до неба. Але той мотуз увірвався мені й впав у болото. Як в болото впав, я побіг додому, городника взяв, викопав усе і до пана прийшов.
Пан дивиться на него:
— А бачиш, брешеш! А той за гроші і пішов.
Записано Осипом Роздольським у с. Берлин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука в 1894 році.
Стиль запису збережено.