Текст:Пiддурена ворона
Ворона літала над селом і схопила на току курча. Курча було чимале, уже в пір’ячко вбиралось. Ворона з добиччю полетіла в ближній лісок, сіла на дерево невисоко од землі і почала довбать курча. Побачила лисиця, захотілось їй молоденької курятинки. Підішла до дерева, обійшла навкруги нього разів з два (все позирала на ворону, а далі почала морочить їй голову:
— Яка ж ти гарна птиця! Я ніяк на тебе не налюбуюсь. Що за носик, що за хвостик! А пір’ячко… Од сонця аж блищить! Я думаю, така красуня орла і то привабить. Недарма ти їси такий ласенький кусочок. По всьому видно, що у тебе має бути ангольський голосочок!
Ворона умліла од похвальби, забула й про курча, котре у дзьобі держала; роззявила рот і крикнула:
— Так! Так!
Курча впало додолу, а лисиця схопила його і гайда.