Текст:Як дядько чорта дурив
Був собі бідний чоловік, не мав звідки жити, бо не було в нього ні землі, ні худоби.
Пішов якось він у ліс лико дерти. А чорт угледів. Приходить до нього й питає:
— Що ти робиш?
— Деру лико!
— Нащо?
— Буду плести сітки та ловити дідьків!
— То й мене зловиш?
— А ти ж думав, що як? От тільки не стережися!
— Не лови мене, я тобі дам бочку грошей!
— Занеси ж мені додому.
Чорт узяв і заніс. Питається:
— Коли будеш ловити?
— Взавтра.
Ось на другий день приходить чорт, а мужик уже плете мотуззя.
— Що ти робиш? — знову питає.
— А бач, плету сітки на старих дідьків, а молодих і так половлю!
— А коли будеш ловити?
— Взавтра, бо, бач, ще сіті не готові!
І так цілий тиждень мужик чорта водив. Бачить чорт, що його обдурено, і каже:
— Слухай-но! Коли ти мене ошукаєш, то я піду до свого пана Люципера, нехай нас розсудить!
— То йди!
Пішов той чорт до пана свого й розказує свою пригоду з мужиком.
Люципер йому каже:
— Я вас розсудити не можу, бо мужик до мене не належить, але таку тобі раду даю: котрий котрого перебіжить, то того й будуть гроші.
Приходить чорт і каже мужикові, яку йому пан Люципер раду дав. Мужик відповідає чортові:
— Є в мене синок Матвійко, в лісі воли пасе. Як ти з ним не збіжишся, то зо мною й не важся!
От ідуть вони до лісу.
Мужик знав, де заєць мав лігвисько.
Підходить тихенько, дивиться: спить заєць.
— Матвійко! Воли де?! — крикнув мужин.
Заєць як вискочить та драла! А чорт за ним телеп-те-леп! Але де чортові до зайця!
— Що ж,— каже мужик,— не перебіг ти мого синна.
От приходить чорт знову до свого пана і каже:
— Пане, мужик показав мені свого синка і велів, щоби я з ним збігся, а як не збіжуся, то з старим щоб і не важився. І я не міг з його хлопцем збігтися. Будьте ласкаві, пане, дайте іще яку раду.
— Яку ж я тобі дам раду? От,— каже,— котрий котрого переборе, то того будуть гроші.
Приходить чорт і каже те мужикові. Мужик відповідає:
— Який ти дурний! Куди тобі зо мною боротися?
В мене е в лісі старий мій дідуньо, і такий старий, що аж мохом поріс. Як ти з ним не зборешся, то зо мною не важся!
Повів мужик чорта до лісу, в якому знав, де ведмідь має барліг.
— Мій дідуньо сліпий, нічого не бачить і ні до кого не говорить: його треба зачепити. Візьми трохи попелу в жменю, а як я дідуня викличу з хати, то ти кинь йому попелом в очі, тоді він розворушиться і буде з тобою боротися.
От приходять до барлога. Мужик крикнув:
— Дідуню, а вийдіть-но!
Ведмідь почув чоловічий голос, зачав бурчати і вилазити з барлога.
— Чуєш, як дідуньо Богу молиться? — каже мужик.—Тільки покажеться, кинь йому попелом в очі, він і розворушиться.
От тільки вийшов ведмідь з ями, а чорт хвать йего попелом в очі. А ведмедисько як талапне його лапою, гб чорт аж юшкою вмився.
Насилу вирвався чортяка од ведмедя, побіг до свого пана та й знов йому скаржиться, знов просить якоїсь ради.
— Яку ж я тобі дам раду?.. От котрий котрого передряпає, того будуть гроші.
Приходить чорт й каще мужикові:
— Казав пан: котрий котрого передряпає, то того будуть гроші.
Мужик відповідає:
— Слухай-но, ниньки вже нерано, треба десь вийти на плац, щоб люди бачили, як ми будем дертися. То краще іди додому, відпочинь, бо ти вже й тан змучився, а завтра раненько прийдеш, та й будем дертися.
— То й добре,— погодився чорт і пішов додому.
Тим часом мужик подався до коваля, попросив поро
бити йому на пальці гаки залізні, взяв волову шкуру,
обшився. На другий день приходить чорт.
— Ну як,— каже,— підем?
— Авжеж підем!
От виходять на плац, давай дертися.
Чорт що візьме пазурами, то тільки погладить мужика по шкурі, а мужик як зачепить чорта гаками, то дере паси від шиї до п’ят,— так чорта здер, що аж шмаття висить.
Насилу чортяка вирвався з мужицьких рук, полетів до свого пана.
— А що там? — питається Люципер.
— Ой, біда,— чорт каже,— мужик мене здер! Ось дивіться, яке шмаття висить! А я йому нічого не міг зробити. Змилуйся, пане Люципере, дайте мені яку раду.
— Либонь,— каже Люципер,— з мужиком ніхто справи не виведе, але ще даю отаку раду: котрий котрого переколе, то того гроші будуть.
Приходить чорт до мужика і мовить:
— Казав пан Люципер: хто кого переколе, то того будуть гроші.
— Ну й добре,— відповідає мужик,— ходім колотися.
Іде мужик через тік, бере вила. А чорт списа. Але чорт каже:
— Е, небоже, ти мені дві дірки зробиш, а я тобі тільки одну.
— Ну, то міняймося!
Взяли помінялися, приходять до плоту, давай через пліт колотися. Мужик що шпигне, то все чорта в живіт,— геть його сколов. А чорт застромив вила в иліт та й не міг далі посунути.
Дивиться чорт, що непереливки,— покинув і втік до пана. Той питає:
— А що там?
— От дивіться, пане,— каже чорт,— іздер, сколов мене, і не можна грошей видерти!
— А бач, я тобі казав, що з мужиком і чорт справи не веде. Але ще тобі дам останню раду; іди і більше вже не приходь.
— Ні,— каже чорт,— вже не прийду.
От приходить чорт до мужика і каже:
— Оце мені пан дав останню раду: котрий з нас котрого пересвище, то того будуть гроші.
— Ну, то що,— каже мужик,— будем свистати,
— Ходім до лісу,— каже чорт.
Приходять до лісу. Чорт як свиснув — почали верхи на деревах ламатися. Як свиснув удруге — почали з корінням дерева ламатися.
Тоді мужик і каже:
— Е ні. небоже, я тут не буду свистіти! Коли ти свиснув, з корінням ламало дерева, а що ж то буде, як я свисну! Я піду додому, в мене хата міцна, все-таки хоч верх зірве, а нас не поб'є.
— Ну,— каже чорт,— ходім.
От приходять додому. Мужик крикнув?
— Жінко, позатикай собі і дітям вуха, позав’язуй очі, бо як свисну, то поглухнете і очі вам повилазять!
А чорт сів на припічку і каже:
— Зав’яжи ж і мені!
Зав’язав мужик і чортові очі, взяв сокиру в руки і що свисне, то все обухом по голові чортові.
Так його освистав, що в нього й справді очі вилізла. Отак у мужика гроші й лишилися, і від того пішла приказка, що «мужика і чорт не змудруе».